Hľadaný výraz: mt 13,1-23; mk 4,1-20; lk 8,4-15, Preklad: Ukrajinský preklad, Počet výsledkov: 3
| 1 Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря. 2 І зібралось до Него багато, народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї. 3 І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти; 4 і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетіло птаство, та й повизбирувало його. 5 Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї; 6 як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло. 7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його. 8 Инше яг упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро. 9 Хто мав уші слухати, нехай слухав. 10 І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями? 11 Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано. 12 Хто бо мав, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не мав, в того візьметь ся й те, що мав; 13 Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють. 14 І справджуєть ся на них пророцтво Ісаії, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете. 15 Затверділо бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инкоди не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх. 16 Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і уші ваші, бо чують. 17 Істино бо глаголю вам: Що многі пророки а праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули. 18 Оце ж послухайте приповістї про сїяча. 19 Коли хто чує слово царства, й не зрозумів, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху. 20 А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю: 21 тільки же не мав він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся. 22 А засіяний в тернинї, се той, що чув слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним. 23 Засіяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дав овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро. |
| 1 І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю. 2 І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй: 3 Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти: 4 і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його. 5 Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї. 6 Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло. 7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало. 8 А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро. 9 І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає. 10 Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість. 11 І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся, 12 щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи. 13 І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте? 14 Сїяч слово сіє. 15 Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх. 16 Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його, 17 та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненне за слово, зараз блазнять ся. 18 А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово, 19 та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. 20 А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро. |
| 4 Як же зійшлось багато народу та з усяких городів поприходили до Него, промовив приповістю: 5 Вийшов сїяч сїяти насїннє своє; і, як він сїяв, инше впало край шляху; й попритоптувано його, й птаство небесне пожерло його. 6 А инше впало на камінь; і посходивши, посохло, бо не мало вогкости. 7 А инше впало між тернину; й розвившись тернина в ним, поглушила його. 8 А инше впало на землю добру, й, зійшовши, дало овощ у сотеро. Се промовивши, покликнув: Хто має уші слухати, нехай слухає. 9 Питали ж Його упеники Його, кажучи: Що се за приповість оця? 10 Він же рече: Вам дано знати тайни царства Божого, другим же в приповістях, щоб дивлячись не бачили, й слухаючи не розуміли. 11 Єсть же ся приповість: Насіннє, се слово Боже. 12 Ті, що край шляху, се, що слухають; опісля ж приходить диявол, та й забирав слово з серця їх, щоб віруючи не спасли ся. 13 Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають. 14 Що ж між тернину впало, се, ті, що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу. 15 Що ж у добрій землї, се ті, що, вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню. |
